Пермокультура. Теорія та практика застосування.

Пармакультура - це гібридне слово застосоване австралійським дизайнером, екологом і зоологом Білл Моллісоном для позначення системи «перманентного сільського господарства», що працює в гармонії з природними процесами з мінімальними витратами праці і без шкоди длянавколишнього середовища. Моллісон написав декілька книг з цього предмету, зокрема «Пермакультура: керівництво для дизайнера". Відтоді слово «пермакультура» розширило своє значення. (Інформація з вікіпедії).

Далі більше. Метод пермакультури був розроблений в сімдесятих роках минулого сторіччя австралійцями Біллом Моллісоном та Девідом Холмгейном. Вперше був використаний системно австрійським фермером Зеппом Хольцером і з тих пір показав свою ефективність та набув широкої популярності як в помірних, так і в екстремальних умовах та кліматичних зонах та в різних сферах діяльності. Термін "пермакультура" виник як змішування термінів "стала культура" та "стале сільське господарство". Але і це ще не все!

Виявляється, в Україні вже також створена громадська спілка «Пармокультура в Україні», що займається продвижництвом цього способу природнього землеробства. Вони переконані, що сучасна течія пермакультури є принципом створення людських поселень та сільськогосподарських систем, що базуються на знанні екології та законів природи. Принципи пермакультури фокусуються на розумному проектуванні маломасштабних інтенсивних систем, що є ефективними по вкладеній в них праці та використовують біологічні ресурси замість викопного пального.

Тобто для спілчан пермакультура - це перш за все система організації. ЇЇ мета - використовувати організуючу силу людського розуму для заміни мускульної сили або енергії природного пального. Цікавою виявилась і філософія цього принципу природнього землеробства. Так, філософія пермакультури базується на трьох ідеях: турбота про Землю, турбота про людину та обмеження споживання.

 Девідом Холмгейном було сформульовано 12 основних принципів пермакультури:

Спостереження та взаємодія - Приділяючи час спостереженню за природою ми розробляємо рішення для практичних ситуацій.

Уловлювання та збереження енергії - Завдяки розробці систем, що збирають ресурси під час їх надлишку, останні можуть бути використані згодом за потреби.

Отримання прибутку - Контроль за тим, чи вартий отриманий прибуток вкладеної в систему праці.

Застосування саморегуляції та спостереження за реакцією - Потрібно відмовитися від недоцільної діяльності за рахунок створення самостійно функціонуючих систем.

Використовувати та цінувати відновні джерела матеріалів та енергії - Отримуй найбільшої користі від надлишку відновних ресурсів природи замість споживацької залежності від вичерпних ресурсів.

Не продукувати відходів - Якщо цінувати та використовувати всі наявні ресурси, тоді ніщо не стає сміттям.

Планування спершу загального, а потім подробиць - Змінюючи точку зору, ми можемо спостерігати моделі притаманні природі та суспільству. Це має формувати основу нашого дизайну, що заповнюється деталями в процесі розробки.

Об'єднувати а не розділяти - Завдяки відповідному розташуванню правильних елементів, між ними встановлюються взаємозв'язки, завдяки чому вони починають працювати разом підтримуючи один одного.

Використання малих та повільних рішень - За малими та повільними системами легше дбати аніж за великими, краще використовуючи при цьому місцеві ресурси та розробляючи сталі рішення.

Використовувати та цінувати різноманітність - Різноманітність збільшує стійкість системи до численних загроз, беручи найкраще з унікальної природи кожної речі та специфічного оточуючого середовища.

Використання граней та цінування границь - Проміжок між об'єктами є місцем, де відбуваються найцікавіші події. Часто це найбільш цінний, різноманітний та продуктивний елемент системи.

Творче використання та відповідь на зміни - Ми можемо мати позитивний вплив від незворотних змін, уважно спостерігаючи та втручаючись у вірний час.

Ось така течія існує в сучасному супер глобалізованому та суперкомпютеризованому світі.