Чому природнє землеробство?

Звичайно розповідати про сучане індустріальне та інтенсивне землеробство, або як його називав Макс Вебер і дотримується такого визначення Борис Бублік - конвенціального (традиційне?) ми не будемо. Так, вони годує фактично увесь світ і відмовитись від нього одразу і на всій землі неможливо, бо наступить всесвітній голод. З кінця 20-х років минулого століття тільки завдяки інтенсивному використанню земель, збільшенню кількості посівних площ під основні злакові культури (рис і пшеницю), використанню агротехнологій монокультури з використанням мінеральних добрив, отрутохімікатів, інтосекцидів та пестицидів  вдається так-сяк забезпечувати зростаюче населення харчами. Однак, нещодавно проведене фахівцями Університету Небраски-Лінкольна дослідження показало різке зниження або, в кращому випадку, відсутність зростання виробництва основних сільськогосподарських культур, що суперечить оптимістичним розмовам про постійно зростаючу врожайність. «Сільськогосподарські підприємства, що виробляють 31% всього світового рису, пшениці і кукурудзи переживають період відсутності зростання або різкого зниження врожайності, включаючи рис східної Азії і пшеницю північно-західної Європи». 

Враховуючи, що індустріальне виробництво не справлятиметься в майбутньому з голодом то, однозначно, збільшиться частка синтезованих (штучно створених з нафти) білків та жирів, що стануть основою продуктів харчування для більшості людей на планеті. Ось тут і приходить на допомогу природнє землеробство! Фактично - це єдиний спосіб уникнути "вимушеного" споживання неприродної синтетичної їжі.

Ми не проповідуємо і не закликаємо повернутись в печери і жити без досягнень технічного прогресу. Але вважаємо, що краще почати вирощувати собі природню їжу вже сьогодні, ніж завтра їсти синтетичну. Звичайно, засівати зерном поля для отримання борошна не обов'язково, але забезпечити себе і своїх рідних природніми овочами й фруктами в Україні може кожен. Для цього навіть не обов'язково жити в селі і володіти гектарами землі. Можна навіть на невеличкій садовій чи дачній ділянці вирощувати екологічні овочі і фрукти, а застосовуючи ті ж досягнення технічного прогресу робити це без значних затрат енергії і ресурсів. Для тих скептиків, які уявили себе на безкраїх степах з сапою в руках раджу універсальне лікарство - книгу "Город для лінивих", одного з найулюбленіших мною "терапевта" і землелюба від Бога - Бориса Бублика.. 

Технологій природнього землеробства на сьогодні є небагато. З усього масиву назв, течій, культур можна виокремити наступні: традиційне (доаграрне) селянське землеробство (найкраща назва - природосообразне городництво), класичне органічне землеробство (з течіями екстенсивного та інтенсивного характеру), пермакультура, біодинамічне землеробство та хомобіотичний обіг. Всі інші поки що - або перефразовані назви, або якісь окремі підтечії об'єднані з соціальними проектами - як родинне помістя чи еко-поселення. багато чого є спільними в них, але є й окремі вирізняючі характеристики. Невдаючись в наукові доробки ми намагатимемось ознайомити Вас з основними видами технологій природнього землеробства.

Масанобу Фукуока - японський знавець землеробства, який відкрив батьківщині і всьому світу можливість вирощування рослинних культур без застосування сільськогосподарської техніки і хімії.

Він отримав гарну освіту по мікробіології і, осмислюючи взаємозв'язок всього живого на Землі, прийшов до своєї філософії землеробства в гірських районах Японії. До нього з'їжджаються люди зі різних країн для того, щоб перейняти досвід його успішного господарювання, нетрадиційного, однак більш результативного.

Принципами землеробства Масанобу Фукуока є мінімальне втручання в Природу, детальне вивчення її законів, за якими існує все живе на нашій планеті. Він вчить що діяльність людини повинна базуватися на шанобливому ставленняі до Природи, а не всупереч нею закладеної програми.

В архіві нашого сайтумістяться дві книги Фукуока - «Революція однієї соломинки» і «В гармонії з природою»