Грунтознавство - наука про грунти, яка вивчає походження, розвиток, будова, склад, властивості, географічне поширення та раціональне використання грунтів. Сучасне грунтознавство розглядає грунт як самостійне природно-історичне біокосне тіло, що виникло і розвивається на поверхні Землі під дією біотичних, абіотичних і антропогенних факторів. Основні проблеми грунтознавства - вивчення антропогенних грунтів і антропогенних трансформацій грунтового покриву, прогноз можливої еволюції при природних і антропогенних змінах факторів грунтоутворення, забезпечення виконання педосферою, тобто сферою грунтів, своїх глобальних екологічних функцій, класифікація грунтів для вирішення питань контролю і використання земельних ресурсів світу.

Основи грунтознавства у Європі були закладені видатним російським вченим В.В. Докучаєвим, який запропонував генетичний підхід до класифікації грунтів та висловив погляд про окремішність грунту як особливого природного тіла, що формується під дією усього комплексу біотичних та абіотичних чинників специфічного ландшафту, а також запропонував профільний підхід до вивчення грунтів. Профільні методи полягають у вивченні системи грунтових генетичних горизонтів, включаючи грунтоутворюючу породу, з метою порівняння їх властивостей і складу з породою. Знайдені відмінності дозволяють судити про спрямованість процесів грунтоутворення, безпосереднє спостереження за якими є неможливим. Також використовуються порівняльно-географічні, порівняльно-історичні, стаціонарні, картографічні методи, а також моделювання досліджуваних явищ. Дещо відмінний підхід, заснований на дослідженні хімічного складу грунтів, практикується американською школою грунтознавства.

У структурі науки грунтознавства виділяється географія грунтів - наука про закономірності поширення грунтів на поверхні Землі з метою грунтово-географічного районування. Вона ділиться на загальну і регіональну. Загальна географія грунтів вивчає чинники грунтоутворення і загальні закономірності географічного розподілу грунтів, типи структури грунтового покриву. Регіональна географія грунтів вивчає питання районування і займається описом грунтового покриву конкретних регіонів. Основний метод географії грунтів - порівняльно-географічний, за допомогою якого географічний розподіл грунтів вивчають у зв'язку з факторами грунтоутворення.

Сучасне грунтознавство загалом сформувало свою теорію, структуру, напрямки досліджень. Проте залишаються актуальними його прикладні завдання - такі, як розробка методів підвищення родючості грунтів, картографування грунтів, бонітування земельних ресурсів та укладання кадастрів сільськогосподарських угідь. В епоху, коли планеті загрожує продовольча проблема, грунтознавці разом із представниками інших наук (напр., генної інженерії) є тими науковцями, які здатні вказати шлях до виходу із скрутного становища, що загрожує людству.

Основні поняття та категорії

Процес грунтоутворення та його фактори
Механічний склад материнських гірських порід грунтів
Формування органічної частини грунту та її джерела
Перетворення органічних залишків у грунтах та процес гумусоутворення
Гумусові кислоти, їх типи та властивості
Вплив органічної речовини на родючість грунтів
Морфологія грунтів. Грунтові горизонти
Позначення та опис грунтових горизонтів
Колір грунту як морфологічна ознака
Механічний склад грунтів та їх структура
Включення та новоутворення в грунтах
Грунтові колоїди
Поглинаюча здатність грунтів
Кислотність, лужність та буферність грунтів
Загальні фізичні властивості грунтів
Фізико-механічні властивості грунтів
Грунтова волога, її види
Водний баланс грунту. Типи водного режиму грунтів
Грунтовий розчин. Засвоєння рослинами елементів живлення
Повітряні властивості грунту
Теплові властивості грунтів
Родючість грунтів та її види