Парники
односкатні рамні парники
Найпоширеніші парники односхилої конструкції. Вони дешеві, прості у виготовленні. Для їх спорудження не потрібні дефіцитні матеріали. Під парник вибирають добре освітлене, захищене від вітру місце. Кращі результати виходять, якщо його розміщують на некрутому південному схилі. На відкритій ділянці захистом від вітру можуть служити кущі й дерева, паркани. Додатково підняти температуру в парнику на 2-3°С можна завдяки установленню поруч плоского поворотного білого екрана, що відбиває на парник сонячні промені. Це однаково, що перенести ділянку на 500 км південніше.
Конструкція парника складається з обв’язки й засклених рам. Обв’язку роблять із чотирьох нетовстих колод або брусів, укопаних у землю. Північна сторона обв’язки повинна бути трохи піднята. З південного боку роблять упор для рам у вигляді нашитої на обв’язку рейки.
Яму під набивання біопаливом викопують завглибшки 70 см, стінки її роблять із невеликим нахилом, щоб земля не обвалювалася.
Як біопаливо використовують кінський або коров’ячий гній (краще кінський, оскільки він виділяє більше тепла). З осені його закладають у штабелі, добре утеплені соломою й тирсою, щоб уникнути промерзання.
Навесні штабель розпушують, роблять у ньому кілька ямок, заливають у кожну відро гарячої води і прикривають мішковиною.
Через кілька днів, коли гній розігріється до температури 50-60°С, ним набивають парникову яму. Після осідання докладають зверху. Дуже ущільнювати гній не треба, він повинен залишатися пухким.
Перед засипанням землею шар гною прикривають рогозами або соломою. Потім парник заповнюють гарним городнім ґрунтом або старим перепрілим компостом. При цьому не слід забувати, що товстий шар землі, до того ж, дуже ущільнений, перекриває доступ повітря до гною, і виділення тепла зменшується.
Зверху парник накривають заскленою рамою. Рами бажано пофарбувати олійною фарбою або покрити водотривким лаком.

Парники (продовження).

арочні, вкриті агроволокном або поліетиленовою плівкою

 На присадибній ділянці не обійтися без парника або теплиці. Розміри арочного парничка залежать від відведеної для нього ділянки. Кількість необхідних матеріалів також залежить від обраних розмірів споруди. Так, при висоті парника 1 м і довжині 3 м знадобиться 15 м поліетиленової плівки, три колоди або досить товсті жердини довжиною по 3,5 м , чотири кілочки - підпірки довжиною 1,5 м, одна дошка на коник довжиною 3,2 м, чотири металеві скоби або косинки, трохи цвяхів, обривки міліметрової м'якого дроту, чотири жердини по довжині парничка і, нарешті, дванадцять гнучких прутів для несучих напівдуг довжиною 1,5 м. В цьому випадку можна використати не лише деревяні дуги. Підійдуть труби поліпропіленові або арматура як металічна так і нещодавно винайдена так звана композитна або пластикова арматура. Якщо ж ви задумали теплицю в людський зріст ( 1,8 м) при довжині 2 м , то вам буде потрібно три колоди діаметром 150 ... 200 мм і довжиною 2,2 м під поздовжні зв'язку , три колоди такого ж діаметру завдовжки 2,5 м для колів - підпірок , десять прутів на полудугі діаметром 25 ... 30 мм і довжиною 2,9 м. Найкраще парник будувати секціями. При секційній споруді парник можна продовжити настільки, наскільки дозволяють розміри ділянки та наявність матеріалів .Роботу доцільно починати з підготовки поздовжніх вузлів каркаса. У кожній колоді або жердини просвердлюються отвори під гнучкі прути. Крім того, на кожному зробіть по три пропила для скоб - фіксаторів. Потім приступайте до підготовки стійок - опор. Від верхнього краю відміряйте відстань, рівну висоті теплиці, і просвердлите наскрізний отвір під упор - обмежувач , а нижній кінець стійки загострите . Обробіть кінці гнучких прутів з обох боків так , щоб вони без особливих зусиль , але досить щільно входили в нижню і верхню отвори поздовжніх зв'язків.