Пальові фундаменти більше підходять для легких конструкцій - теплиць, гаражів, бань, дачних будиночків, одноповерхових каркасно-щитових і дерев'яних будинків. Затребуваний там, де не потрібні цокольний поверх і підвал. Фундамент на палях рекомендується зводити на слабких нестійких грунтах - на  торфовищах, піщаних, заболочених грунтах. Однак, при таких грунтах необхідно робити обсадку свердовини трубами. Якщо ж ґрунт щільний, важкий то додаткова  опалубка не знадобиться. Мета облаштування фундаменту на палях це перенесення навантаження з легкого (поверхневого) на більш щільний ґрунт (на глибину), що й досягається за допомогою облаштування паль.Палі, це переважно, бетонні стійки, стрижні, поміщені в грунт різними способами. Їх простіше і дешевше формувати безпосередньо в землі. При облаштування такого фундаменту не потрібно залучати ані важку техніку, ані значну кількість робітників. Достатньо 2-3 працівників. Починається пальових фундамент з буріння свердловин під палі. Може здатися, що буріння свердловини ручним способом займе багато часу. В дійсності пробурити одну свердловину глибиною 2 метри можна за 10 - 15 хвилин, користуючись звичайним садовим буром або спеціальним буром зі знімними насадками різного діаметру. Глибина свердловини залежить від стану ґрунту і ваги майбутньої конструкції СЗҐ. Крім того є точки де палі влаштовують обов'язково - це кути споруди і місця перетину внутрішніх стін-перегородок. При будівництві СЗҐ палі розміщують через 1,5 до 4,5 метра.   Підраховано, що бетонний стовпчик при глибині в один метр і діаметрі 20 см здатний винести навантаження до півтора тонни. Посилити несучу здатність паль можна двома способами - збільшити кількість стовпів або розширити дно, так звану п'яту палі. Отже озброївшись лопатою можна розширити нижню частину свердловини до 45 - 50 см, збільшивши площу опори в 5 - 7 разів. Ґрунт можна видалити тим же буром. Дно свердловини необхідно щільно утрамбувати щебенем або гравієм. Фундамент на палях на легких ґрунтах потребує облаштування стовбурової опалубки. Для цих цілей знадобиться асбоцементна труба чи інші придатні матеріали - листи заліза, гнучкого пластику, толі. Важливо щоб діаметр свердловини перевищувавав розмір опалубки на 5-10 см. Проміжок між опалубкою і грунтом засипають піском. Опалубку опускають в підготовлену яму, на половину висоти засипають крупним піском. Вставляють скріплену дротом арматуру. Для армування кожної палі потрібні як мінімум 3 металевих стержня (арматура 10-12мм.), пов'язаних між собою дротом. Кінці стержнів повинні виступати над рівнем фундаменту на 10 см. Надалі вони використовуються для ростверку - скріплення балок в єдиний монолітний фундамент. Наступний етап - заливка свердловини бетоном. Бетонну суміш необов'язково купувати її також можна виготовити самостійно. Орієнтовно, в одну палю глибиною один метр, діаметром 20 см йде 75 літрів готового бетону, приблизно два замісу. Бетонну палю заливають поступово і ретельно ущільнюють. Порожній простір між ямою і опалубкою на таку ж висоту засипають піском. Потім опалубка підводиться і виробляється наступний етап заливки. У підсумку виходить бетонний стовп, втоплений в піску, який не піддається гниттю і не реагує на спучування ґрунту. Влаштування пальового фундаменту власними силами має незаперечні переваги - не вимагається важкої і  дорогої техніки. Крім того їх можна встановити в потрібному малодоступному місці.  

Основні етапи будівництва свайно-ростверкового(стрічкового)  фундаменту можна описати так:

Етапи пристрої свайно-стрічкового фундаменту:

1. На всій площі забудови знімається рослинний шар грунту.

 2. Виконується розмітка фундаменту і його розкопка на глибину 60 см від проектного рівня фундаменту.

 3. Виконується розмітка майбутніх паль з кроком 1,8-2,0 м з подальшим бурінням свердловин глибиною до 1,7 м .. (нижче глибини промерзання на 50 см)

4. В свердловини опускаються для гідроізоляції або азбестоцементні труби діаметром 15 см, або виготовлені з руберойду трубки, пов'язані волосінню, а також в'язані арматурні каркаси з 2-3 арматурних стержнів діаметром 10мм з виступом над обрізом труб на 20 см.

 5. Бетонування паль бетоном М 300-400 з вібруванням.

 6. Влаштування по периметру стрічкового фундаменту (ростверку) дренажної піщано-щебеневої подушки товщиною 20-30 см.

 7. Влаштування опалубки та армування фундаменту з включенням випусків арматури паль.

 8. Пошарове бетонування фундаменту бетоном також М 300-400 з вібруванням, розміри фундаменту зазвичай приймаються - висота 40-50 см і ширина 30-40 см.

 9. Надземну частину фундамент і вимощення потрібно утеплити!

При природних умовах тверднення бетон за тиждень набирає 75% міцності і фундамент готовий для зведення стін.

Виготовлення фундаменту для СЗҐ.

Звичайний стовбчатий фундамент з утепленим залізобетонним розтвірком  є найбільш ефективним і енергозберігаючим фундаментом для будівництва СЗҐ, в т.ч. для переведення споруди на вирощування гідробіонтів чи інших тварин тощо без капітального переобладнання споруди. Адже на армований ростворок можна в подальшому встановити легку стіну з Блоків-ТІСЕ, піноблоку чи газобетону, що може стати вже повноцінним приміщенням для вирощування тварин...

 При використанні спеціальних добавок до фундаменту (що збільшують морозостійкість та водонепроникність), влаштування «зон непромерзання ґрунту» навколо споруд та  використання багатошарового тентового покриття в холодні місяці можна вважати такий фундамент універсальним для всіх видів СЗҐ .

Я вважаю, що СЗҐ повинні відпочивати лише протягом не більше  місяця-півтора. Тобто «відпустка тепличника» приблизно  з 20-го грудня попереднього року по 10-15 лютого наступного року. Отже усі СЗҐ повинні забезпечувати вирощування будь-якої рослинної чи тваринної продукції при нормальних температурах від 10-до 35 0С протягом лютого-грудня.

Саме для цього варто будувати теплиці з надійним енергозберігаючим та економним фундаментом. Адже утриманя тепла і сталої температури в середини СЗҐ найбільш залежить від проникнення/не проникнення хододу з землі.

Найдешевший і доступний варіант для будь-якого дачника чи підприємця це будівництво СЗҐ з використанням спеціально утепленого та піднятого фундаменту-розтворку на бетонних (металевих) палях.

Насемперед , будівництво розпочинаємо з розмітки зовнішніх і внутрішніх розмірів СЗҐ. Для цього варто використовувати електронні дальноміри або замовити розмітку у кваліфікованих геодезистів

.1Буріння ям під фундамент з ростверком

 Здравствуйте! Глибина стовпчастого фундаменту повинна бути нижче рівня промерзання грунту. Діаметр стовпа - 20-25 сантиметрів. При створенні подібних підстав доведеться рити ями з укосами, робити опалубки і засипати пазухи. Технологія пристрою буронабивних пальових фундаментів більш проста. Потрібно буде пробурити свердловини необхідного діаметра, змонтувати в них арматуру і залити бетоном. Основний плюс даного варіанту - можливість буріння свердловини за допомогою ручного будівельного бура. 

 Кількість розташованих по периметру будівлі основних буронабивних паль і їх параметри визначаються залежно від маси майбутньої будови, включаючи його експлуатаційну навантаження. Виконуючи розрахунок, потрібно враховувати, що найбільший діаметр підходящого для ручної роботи бура становить 30 сантиметрів. Довжину штанги такого бура можна регулювати, що дозволяє робити свердловини глибиною більше п'яти метрів. Ріжучі лопаті розташовані так, щоб в процесі буріння додавалися мінімальні зусилля. На даний момент випускаються такі будівельні ручні бури, при використанні яких можна зробити нижню частину свердловини розширеною. Таким чином для палі створюється «опорна п'ята». Це дозволяє істотно зменшити кількість паль, що забезпечує економію бетону.

 Для буріння свердловин, діаметр яких перевищує 50 сантиметрів, потрібно докласти досить серйозні зусилля. В даному випадку варто скористатися моторизованими і електричними бурами. Наприклад, за допомогою ямобури, застосовуваних при установці високовольтних ліній електропередач, можна зробити свердловини діаметром до одного метра і глибиною до чотирьох. Крім того, існують спеціальні бурові машини, встановлювані на автомобілі та колісні трактори.

Пробуривши свердловини, необхідно виготовити з руберойду труби відповідного діаметру. Їх довжина повинна на 20-30 сантиметрів перевищувати глибину свердловини. Верхня частина, покликана виконувати роль опалубки, виготовляється з двох-трьох шарів руберойду, які стягуються сталевий м'яким дротом. Потім трубу акуратно вставляють в свердловину.

 Якщо подібні конструкції не використовувати, міцність майбутніх стовпів фундаменту може знизитися під впливом різних негативних факторів. 

 Під час схоплювання бетону важливу роль відіграє наявність в ньому «цементного молочка». Якщо рубероидной труби немає, воно може піти в грунт, знизивши міцність основи.

 В процесі промерзання грунту морозне пучение набагато сильніше діє на шорсткі стінки паль, створених в процесі заливки в свердловину бетону без труби.

 При наявності на дні невеликої кількості води на неї можна не звертати уваги. Якщо ж водою заповнене понад 1/4 глибини свердловини, перед заливкою бетону її потрібно відкачування. Завершивши пристрій свердловини, виготовляють простий і недорогий арматурний просторовий каркас. Він дозволяє підвищити міцність стовпів. Для цього можна використовувати три вертикальних прута арматури, які через кожні 50-60 сантиметрів скріплюються між собою за допомогою поперечок. Стовпи з'єднуються з ростверком при допомозі вертикальних стрижнів, які виводяться над що заливають палями. Висота повинна бути на два-три сантиметри менше висоти ростверку.